У неї завжди вистачає і часу, і терплячості на посмішку малюкові, тепле слово для батьків.
Людина інтелігентна, освічена, виважена, вона додає особливого відчуття вишуканості й точності роботі фірми.

Важко уявити наш заклад без Ірини, а Ірину - без гурту малюків і батьків, які зустрічають її щоранку.

Якщо можна порівняти роботу з домівкою (а в умовах центру це саме так), Ірина - наша добра та уважна берегиня.

Ії улюблена фраза - «Я в тому прекрасному віці, коли натхнення вже поєднується з досвідом». Це саме так. Вона об’єднує великий досвід роботи з малюками і постійний пошук нових форм викладання.

А ще вона - акторка. Урок у її виконанні - то вистава, в якій беруть участь і ляльки, і діти.

І ця вистава йде на «біс» вже багато років: саме з Вікторією у 1993 році ми починали створювати Гуманітарний центр.

Пам’ятаю, якою побачила Олену вперше: тендітна дівчина з довгою косою і великими очима. Тоді вона сказала: «Мене багато чого навчили в педколеджі, багато знань дав інститут. Практику я проходила у дитячому садку. Думаю, з малюками можна працювати інакше. Дайте можливість спробувати у вас». Не повірити в цю дівчину з натхненним обличчям було не можливо. Я повірила. І не помилилась. Її працездатність, творчий потенціал - безмежні. Олена створила чудові програми та методики, за якими нині ми готуємо дітей до школи. І коли вона передає досвід колегам, я інколи чую «Не бійтеся відійти від наявних норм. Творити. Робота з дітьми - це завжди пошук. Вони всі різні. Різними маєте бути і ви».

Вона - то вишуканість і працездатність. Легкокрилий метелик із залізною волею. Надзвичайно вимоглива до себе, колег і дітей. Інколи здається, що занадто. Але коли з часом бачиш, як танцюють її зовсім маленькі вихованці, розумієш - занадто не буває.
Діти, які пройшли школу Тетяни, танцюють
незважаючи на обставини (дискотека, сцена дитячого оздоровчого табору, чи вимогливіша аудиторія) та статуру (і тоненькі, і не дуже).
Вони змалку звикли фантазувати під музику, відтворювати її характер рухами. І то - завдяки Тетяні, тендітній, закоханій у танок дівчині.

Кожна людина має своє покликання. Хтось народився для того, щоб стати політиком, хтось – щоб писати книжки чи створювати цікаві телевізійні програми. Світлана за покликанням вчитель.

Чудовий, закоханий у свою роботу професіонал.

Коли я бачу дитячі роботи, завжди запитую себе: «Як можна навчити малюків так малювати?» Вона вміє. І робить це щиро, з любов’ю.

Коли він вперше розповів мені про свою ідею створення дитсадкових гірськолижних груп, я подумала: «Утопія». Але авторитет Майстра виявився сильнішим від моїх сумнівів.
Ми почали працювати. Зараз, коли ввечері на гірськолижну базу «Протасів Яр» приїжджає група зовсім маленьких лижників - то нікого не дивує. Тут до цього вже звикли.

Гірські лижі для Супругова - це його життя, світ, професія, його велике кохання. Вчити - його поклик. Він - «Учитель-сан».

На березі - це приборкувач стихії. Сильна, красива любов’ю до моря і своєї справи людина.
А для дітей - добрий провідник у підводне царство. І хоч інколи інструктор тримає акваланги поруч із малюком, вони, все одно, разом роблять перший крок у морську глибінь.

Скажу відверто, інколи буває страшно, коли дивишся, як дитина вирушає з інструктором під воду. Та коли працює Руслан, я спокійна. Русланові я довіряю.

Музика - її стихія.
Малюки обожнюють Ольгу і залюбки йдуть на її уроки.
Вона щиро поділяє з ними свою любов до музики, і діти разом з нею мандрують у чарівне музичне царство.

Ольга для них - лагідна фея з казки, де завжди перемагає добро.
Тому що музика і є тією казкою.

Надія уособлює в собі професіоналізм та досвід.

Важко уявити, як у короткий термін вона розв’язує складні дитячі проблеми.

Спокій, упевненість, виваженість - складові іміджу цього фахівця, якому без зайвих коливань довіряють батьки.

Я не вмію грати у шахи. Тому мене так дивують розповіді батьків про те, що деякі з наших вихованців присвячують свій вільний час цій грі.

Віктор - дуже молода людина.
Водночас йому притаманна майстерність викладання.
Я неодноразово спостерігала, як діти зачарованими оченятами дивилися на шахову дошку, слухаючи розповіді викладача про пригоди шахових фігур.

Він навчає малюків не просто думати, грати, а любити цю надзвичайно складну, як на мене, гру.

Тетяна являє собою стовідсотковий взірець класичного психолога. Коли я бачу як вона працює, згадую університетські лекції з професійної етики психолога.

А для дітей - це добрий старший товариш, з яким можна погратися в цікаві ігри.

Для батьків - співрозмовник, якому довіряють проблеми, сподіваючись на мудру пораду.

Спостережлива, уважна, Тетяна створює навколо себе ауру спокою та впевненості в тому, що найважчі дитячі проблеми будуть вирішені.

Усі вони особистості: академічна Валентина та щедра на вигадки Оксана, ніжна, романтична Алла та по-материнському дбайлива Світлана. Але разом з тим вони однакові своїми щирістю та терплячістю, вимогливістю та увагою до дітей.

Саме вихователі створюють ту теплу, домашню атмосферу в групах, куди охоче йдуть діти.

А ще вони вирішують надзвичайно складне завдання - привчають малюків працювати, любити навчання. Діти, яких ми підготували до школи, охоче вчитимуться все життя саме завдяки відданій праці вихователів:

Валентини Авдошиної	Алли Люльчук	Анни Свидюк	Світлани Нестеренко